Історія селища

 Сатанiв

Селище розташоване на рiчцi Збруч на терито­piї Нацiонального парку «Подiльськi Товтри», за 20 км вiд залiзничної станцiї Закупне. Площа 10,378 кв.км. Населення 2250 мешканцiв. 3 1923 року до 1957 року - районний центр.

                                                                                         Icторiя

Перша згадка про Caтанів в iсторичних документах датується 1404 роком, коли польський король Владислав II (Ягайло) подарував його разом з навколишнiми селами шляхтичу Петру Шафранцю. В 1443 роцi Cатанів набув статус мiстечка, а через piк - в 1444р. - отримав Магдебурське право, тобто право на самоуправлiння i власний суд, право земельної власностi та звiльнення вiд феоданої повинностi.

Одержанню такого права сприяло те, що в Cатанові постiйно вирувало життя: працювали ремicники, проводились торги, ярмарки, будували свої торгові лавки i склади вірменські, нiмецькi, єврейськi, грецькi та молдав­ські купцi. Цьому найбiльше сприяв торговий коломийський шлях, який проходив через Caтанів i з'єднував Галичину  з Литвою, Києвом, Москвою, Калугою та багатьма iншими мiстами Правобережної України.

В кiнцi XVI -першiй половинi XVII ст. в Caтановi iснувало 6 ремiсничих цехiв: гончарський, ковальський, шевський, кушнiрський, ткацький та ювелiрниЙ. У XVIII ст. до них добавився ще один, досить своєрiдний цех жебракiв, створений при монастирi. Монастир видавав їм документи на право збирати милостиню i мав з цього певний дохiд. Kpiм того, тут працювали кравцi, теслi, цирульники, рiзники, бортники, мельники, мулярi, свiчкарi, каретники, сiдлярi, бритварi, рукавичники, пекарi, rypальники, поташники, дьогтярi та iншi, якi не входили в цеховi об'єднання.

Бурхливi події  ХVП ст. не обминули i Caтанів. Грабежi, погроми турків, татар, полякiв, епiдемiї та неврожаї призвели до розорення та занепаду Сатанова, як i багатьох подiбних поселень на Подiллi.

Лише в 20-х роках ХУIII ст. Caтанві знову став швидко зростати, розви­вати ремесла, торгові зв’язки, будувати житло, майстернi, склади, млини, культовi споруди, фортечнi укрiплення. Повернулись тi ж купцi, якi жили тут ранiше.

В 1780 роцi в Caтановіi вже було 527 будинкiв i проживало бiля 2 тисяч жителiв. В 1830 роцi кiлькiсть дворiв зросла до 688, а населения скла­дало 2756 чоловiк. Kpiм ремiсничих майстерень, торгових лавок i крам­ниць, рiзних культових споруд (2 православних церкви, костьол, синагога i 7 єврейських молитовних будинкiв), однокласного народного училища, тут в серединi XIX ст. дiяли невеликi цегельний i черепичний заводи, 3 водянi млини, броварня, 2 шкiряних заводи, кiлька каменоломень, олiйня, таможня, поштова станцiя.

Реформа 1861 року, розвиток капiталiстичних вiдносин сприяли даль­шому зростанню промислового потенцiалу та кiлькостi населення. В 1899 роцi завершилось будiвництво цукрового заводу, який вже в першому сезонi виробив понад 195 тисяч пудiв цукру (понад 3 тис. тон).

Caтанів в кiнцi XIX - нa початку ХХ ст. перетворився в один з важливих центрiв внутрiшньої торгiвлi на Подiллi, став ринком збуту сiльськогоспо­дарської продукцiї.

В містi щорiчно вiдбувалось 9 ярмаркiв та 26 базарiв. Стали iнтенсивно розвиватись кycтapнi промисли, якими займалось понад 200 ремiсникiв. Тодi найбiльше славились вироби чинбарiв, кушнiрiв (червонi тулуп и або дубленi кожухи), гончарiв (миски, глечики, кувшини, макiтри тощо), кили­мapiи (килими, лiжники, рядна).

Icторiя Сатанова зберiгає багато таємниць, зокрема i щодо назви селища. Одна з них пов’язана iз цiкавою спорудою античного свiтy, яка збереглася донинi - так званий «Траянiв Вал». Нiби-то тодi римський легiон пiд проводом центурiона Тонiлiя в 106 роцi н.е. просувався на пiвнiч вiд рiчки Tipac (Днicтер), несучи великi втрати в постiйних сутичках з мic­цевими племенами - предками схiдних слов'ян. На великому березi рiчки полководець звернувся до своїх легiонерiв iз словами: «Сат аун нон? (досить, чи пiдемо далi?). - Сат, сат! (досить, досить)», - закричали стомленi воїни і почали розкладати свої намети.

Хто побував тут, той не залишиться байдужим до руїн старовинного замку XV ст. , однієї з найстаріших в Європі синагоги XVI ст. , єврейського кладовища, яке дотується XV ст. , старовинного монастиря XIV ст. , залишки міської брами XV ст.

MICЬКA БРАМА - одна з найдавнiших споруд в селищi, яка входила до загальної системи охоронних стін міста, з'єднаних з фортецею. Побудо­вана в XV ст. вона за багато віків пережила напади багатьох завойовникiв i не раз була зруйнована. сьогоднi на її руїнах є напис, який свiдчить, що востаннє її вiдновлювали на початку XVIII ст. Проїзд, через який колись в’їжджали в місто, замурований давно, залишились лише дверцята­ остані свiдки тогочасної історії.

3 міської брами можна було попасти до колись могутнього замку, який побудували у XV ст. на мiсцi укрiплень XIV ст. Наприкiнцi XVI ст. фортецю розширили. Вона набула п’ятикутної форми з кутовими п’ятигранними вежами. Три сторони п’ятикутника мали довжину по 105 метрів, чет­верта - 85, i п’ята, пiвденна-65 метрів. Фортеця займала площу близько 1,5 га. Вежi, якi з'єднувались мурами, досягали висоти 11 метрів. Мури були подвiйнi i паралельнi, тобто внутрiшнi i зовнiшнi. Внутрiшнi стояли на валу, тому були вищi за зовнiшнi. Мiж ними проходили широкi рови. В мурах поряд з бiйницями для стрiльцiв є rapматні отвори i проходи для того, щоб можна було зустрiчати ворога перед фортецею. Товщина зовнiш­нix мypiв i стін башти першого поверху була 1,5 м., на другому поверсi­1,2м., на третьому-80см. У фортецi було багато пiдземних примiщень i ходiв, споруджених з каменю.

В’їзд у замок був у зовнiшнiй баштi, яка виходила на пiвдень з боку мic­течка. Через яр проходив кам’яний міст, який з'єднував фортецю з містом. Глибокi яри i рови були з трьох бокiв фортецi, а cтрімкa гора з боку рiчки Збруч робили фортецю неприступною. Caтанівськa фортеця була найзна­чнiшою серед багатьох фортець на лiвому березi р. Збруч: Чорнокозинець­кої, Збрижської, Гусятинської.

Через територiю замку проходив знаменитий ТРАЯНlВ ВАЛ. Траяновi вали - це гіганська земляна споруда, що простягнулася з Тернопiль­ської областi через сучасну Хмельниччину до Днiстра. В нашому районi цi насипнi вали беруть початок поблизу Сатанова, звiдти через села Юринцi, Зверхiвцi, Борщiвку тягнуться до с. Kpeмінаa. Далi, з невеликими перери­вами, вал тягнеться на села Велика Яромирка i Карабчиiв.

                                                        

                          

 За два кiлометри вiд Сатанова в колишньому с. Сатанівська Сло­бiдка (нинi вон о вилучено iз peєстру сiл i входить до складу смт. Caтанів) на вершинi гори, серед обривистих скель i лiсiв роз­ташована одна з найстарiших i найдивовижнiших споруд краю ­СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ МОНАСТИР. Ряд iсторичних джерел вiдносять його заснування до середини XIV ст., пiзнiшi - до 1600 року.За переказами, монастир заснований на зламi язичеськоi вiри та зародження християнства. Саме тодi на Pyci з’явились печернi монастирi, вирубанi в скелях, що височiли над Днiстром i Збручем. Саме таким був Сатанiвський монастир. Вiдомо, що печери, з яких вирiс монастир, заселив у 839 роцi чернець з Афону, який нiби-то був учнем святих Кирила i Мефодiя. Спо­чатку він жив у печерi сам, а згодом до нього приєдналися учнi, якi i звели стiни монастиря. Одна з келiй-печер називається «келiєю подвигу». В нiй знаходиться «камінь випробування». Людина, яка хотiла стати ченцем, повинна була навколiшки простояти на ньому всю нiч в молитвi. Якщо iй не вистачало сил, це означало, що вона ще не готова до такої мiciї. Досi в народi кажуть: якщо постояти на цьому каменi, то не болiтимуть ноги. Свorо часу монастир був значним духовним i просвiтницьким центром, його ченцi пiдтримували тіснi зв’язки з Могилянською та Острозькою академi­ями, користувалися друкарнею Києво - ­Печерської лаври.

На початку ХVIIIст. пiдвали монас­тиря перетворились на катівнi для козакiв i селян-учасникiв антифеодаль­ного повстання пiд проводом Федора Шпака, епiцентром якого став Caтанів.

В 1744 роцi було завершено будiв­ництво кам’яних стінмонастиря. Тодi він включав три церкви, головною з яких була церква на честь Святої Троїцi, яка збереглася i досi. Тодi ж в монастирi встановили камiнний годинник i стародавнiй подiльський герб.

В 1893 роцi (за iншими даними в 1899р.) монастир став жiночим.

На початку хх ст. з-пiд монастирської скелi дивом забило джерело, вода якого вважалась святою. Однак з приходом радянської влади монас­тир закрили, а джерело засипали. Пiзнiше вода пробилася бiля пiднiжжя Товтрових rip.

У 1942 роцi життя в монастирi вiдновилося, але через 20 років, в 1962 роцi влада знову його закрила. І лише

в 1989 роцi монастир передали пра­вославнiй rpoмaдi. Розпочалась його реставрацiя та вiдродження. Мicцевi мешканцi зносили монастирське майно, яке вдалося врятувати. Так сюди повернулася iконаa Ченстохов­ської Божої Матеpi та iкони Спасителя. Пам’ятною сторiнкою в iстopiї монас­тиря  при є приїзд туди росiйського царя Петра 1, який в 1711 роцi повертався з прутськorо походу.

Пам’ятник жертвам визвольної вiйни(l648- 1654pp), споруджений в 1651 роцi.

Приводом до його спорудження стали подiї, що вiдбувалися на Подiллi в 1648 роцi. Повстанський рух охопив майже всю правобережну Україну. Зне долений люд вiдчував наближення праведного суду над панами - iшов Максим Кривонiс з козаками. Росла Bipa в перемогу. Козаки оточили най­могутнiшу фортецю України-Кам’янець - Подiльський. Головний судця воєводстваa пан М’ястковський перелякано писав до Варшави: «Рятуйте нас, козаки i повсталi хлопи затисли Кам’янець, сипляться мури».

Щодня росли козацькi сили. Та Богдан Хмельницький вiдкликав Криво­носа вiд Кам’янця, щоб за всяку цiну спинити величезну польську армiю, яка йшла на Подiлля. Тим часом козаки святкували перемогу пiд Пиля­вою, були взятi містa Caтанів i Гусятин. Та перемогою тiшились недовго. Повернувся володар цих міст пан Калиновський. Почалися жорстокi i жах­ливi розправи. Трибунал засудив до страти вcix жителiв Сатанова. Такого вироку не чекав навіть Калиновський, адже Caтанів стане пустелею, про­падуть великi прибутки. Biн звернувся до трибуналу з проханням перегля­нути справи. Друтий вирок його задовольнив: до страти засудили кожного десятого сатанiвчанина. Страшнi катування влаштували «святi отцi» домi­нiканцi i францисканцi на горах Циганка i Покрiвка.

Пан Калиновський збирав «вiдкупне» з городян, щоб «врятувати місто».

В 1651 роцi поставив скульптуру. «Дивiться i пам’ятайте, сам Бог плаче, дивлячись на те, що ви накоїли», - показував він.

Та не злякав пан Калиновський сатанiвчан образом кам’яного Бога.

Боротьба проти польських гнобителiв точилася протягом усього XVII -  ­ХVIII столiть. Нинi скульптура Бога, що плаче, знаходиться на територiї лiкарнi. Вона є свiдком боротьби наших предкiв проти соцiального i нацi­онального гнiтy.

До списку мicьких фортифiкацiйних споруд Сатанова треба додати муровану єврейську СИНАГОГУ. Вона має високi мури i мiцне склепiння наверху. 3 одного боку є прибудування для жiночого вiддiлу. Головний будинок синагоги має 18 метрів завдовжки i 16 - завширшки. Caтанівсьа синагога - одна з найстарiших в усiй Схiднiй Європi будiвля такого типу. Бiльшiсть дослiдникiв дату­ють її зведення 1532 роком, а piк закiнчення - 1754. Побудував її apxiтектоp Орловський. 3 трьох бокiв примiщення оточене при­будовами, якi сьогоднi частково зруйнованi. В них мicтилася бiблiотека, галерея для жiнок та службовi примiщення. В інтеp’epi збереглися фрагменти декору з бiлого тесаного каменю, залишки розпису золотом. Як i iншi молитовнi будинки Сатанова, всерединi 30-х pоків ХХ - го ст. Синагогу закрили.

За радянських часiв її використовували для господарських потреб, свого часу тут був навіть склад зерна. Через рiзкi перепади вологостi i темпера­тури в примiщеннi облетiла вся штукатурка, пiдлога зруйнована. До речi, пiдлога знаходиться нижче вiд поверхнi землi. Це пояснюеться тим, що в тодiшнiй Речi Посполитiй заборонялося зводити синагогу вищою за костел. В рiзнi iсторичнi перiоди в Caтановi побували також Богдан Хмельницький, Устим Кармалюк iншi iсторичнi особи.

З 1923 року Сатанiв - центр Юринецького району Проскурiвського повiту, а з 1926 року - центр Caтанівського району. В роки Великої Вiтчизняної вiйни Caтанів 993 днi перебував в нiмецько-фашистськiй окупацiї. Це три­вало з 6 липня 1941року по березень 1944 року.

В цi грiзнi роки тут дiяла спочатку пiдпiльна група, яку очолили Г. С. Корецький i колишнiй секретар Caтанівськоro РК КПУ І. п. Кушлак, а потiм - пiдпiльна органiзацiя, яка входила в з’еднання партизанських загонiв Кам’янець-Подiльської областi. Дiяли партизани - пiдпiльники по всiй тери­торії Caтанівського району, але найчастiше на залiзницi Жмеринка - Проску­рів - Волочиськ.

Звiльнили Caтанів вiйська 11-го стрiлецького корпусу 1- ої гвардiйської apмії l -го Українського фронту пiд командуванням генерал-полковника А. А. Гречка. В боях за визволення Сатанова загинуло 280 воїнів, якi похованi у братськiй могилi. Тодi ж звання Героя Радянського Союзу посмертно був удостоений сержант-артилерист росiянин Павло Макаров. З 1965 року його iм’я носить мiсцева школа i одна iз вулиць селища.

В повоенний перiод Caтанів швидко вiдбудовувався. Будувалось не лише житло, але й нові пiдриемства. В 1947 роцi став до ладу плодоконсервний завод, в 1949 - вiдгодiвельний пункт, розширились школа, лiкарня, зв’язок, заклади торгiвлi. 

В подальшiй iстоpiї Сатанова доленосними стали 60 - i роки ХХ - го сто­лiття, коли тут було вiдкрито родовища мiнеральної води. Цiкавим було вiдкриття цього родовища. За 2 км вiд Сатанова на мальовничому березi Збруча в 1965 роцi проводились геологiчнi дослiдження. Пiд час робiт iз свердловини № 11683 iз 142 - метрової глибини вдарив потужний фонтан води висотою 53 метри (за 1 секунду виливалось 38,9 л води). Свердловину залили цементом, але це лише знизило її потужнiсть. Вода, що просочува­лась iз покинутої геологами свердловини, мала незвичайний запах сірко -  водню.

                                                                                         

                          

                Саме на це в 1968 роцi звернула увагу провiзор Caтанівської аптеки Нестерова Марина Андрiївна. Вона також помiтила, що навіть корови, якi паслись вздовж берега рiчки Збруч, замiсть того, щоб пити воду з рiчки, пили її iз свердловини. Порцiю води Марина Андрiївна вiдправила в Одеський  ИДI курортологiї. Вода виявилась з унiкальними лiкувальними властивос­тями, подiбними до знаменитої i єдиної у той час трускавецької «Нафтусi».

Ось як про це писала в своєму заповiтi М. Нестерова (подано мовою оригiналу): «Я что-то стала все чаще себя плохо чувствовать. Может слу­чится непоправимое ... Я готова ... След после себя оставила родным, близ­ким и всем людям на века. Хочется сделать больше, планы большие. Но не успею. Хотела бы, чтобы быть всегда в Сатанове. Люди будут приезжать и навещать меня многие века. Я в этом убеждена, хотя нынче никто моих трудов не оценил (точно так, как у Ломоносова). Всем людям Сатанова, района, области: «Мои тяжкие, упорные, настойчивые труды создали вам курорт. Лечитесь сами «Нафтусей» - «Нинусей», как называли ее мои друзья, но под контролем медработников. Будьте гостеприимны, доброжелательны и щедры для людей, нуждающихся в лечении. Да хранит вас всех Мир на Земле! Марина (Нина) Андреевна Нестерова. Первооткрыватель минераль­ной воды «Збручанская Нафтуся». 25 ноября 1986 года.

За свiй внесок у вiдкриття цього родовища мiнеральної води завiдуюча аптекою № 4 смт. Caтанів М.А. Нестерова наказом Mіністерства геологiї СРСР нагороджена дипломом № 1677 i нагрудним знаком «Первооткрыватель месторождения» i грошовою премiєю 500 карбованцiв. Частину грошей вона перевела в Радянський фонд Миру. Це було в березнi 1984 року. Померла М. Нестерова 28 березня 1987 року у вiцi 67 pоків.

В 1991 роцi посмертно стала лауреатом премiї Ради Miністрів СРСР.

Рiшенням 11 сесії Cатанівської селищної ради вiд 25 сiчня 2008 року про­вулок Ленiна перейменовано на провулок Нестерової. В будинку, де жила Марина Андрiївна, нинi мешкає її донька Тамара Федорiвна.

«Збручанська» вода (саме так її назвали) лiкує нирки, жовчовивiднi шляхи, порушення обмiну речовин, сприяє вiдновленню кiстково-мозко­вого кровотворення живих органiзмiв, уражених внаслiдок aвapiї на Чор­нобильськiй АЕС, виведенню радiонуклiдiв iз тканин, вiдновленню iмунної системи людей.

Постановою Ради Mіністрів УРСР вiд 17.11. 1986р. № 394 тут засновано республiканський курорт «Сатанів». Постановою Кабiнету Miністрів України вiд 16.10. 1992р. № 591 йому надано статус державного з пiдпорядкуванням Хмельницькiй облдержадмiнiстрацiї.

в 1990-1992р. р. розроблено Генеральний план забудови та детального планування курорту, де передбачено будiвництво здравниць: перша черга на 5000 місць i перспектива на 15 тисяч мiсць.

В 1978 роцi було завершено розвiдку Збручанського родовища мiнераль­них вод, як виявилось, одного з найбiльших в Європi. Його дебет складає 257 куб. м. на добу, що дaє змогу проводити одноразове лiкування близько 100 тисяч чоловiк. Загальнi прогнознi запаси мiнеральної води Збручанських родовищ складають 190 тисяч куб. м. на добу.

Першими вживати воду з лiкувальною метою почали хвopi Caтанівської дiльничної лiкарнi. Неподалiк джерела було збудовано цех з розливу мвнe­ральної води - сатанiвської «Нафтусi» (перша етикетка).

В 70- Х роках почали функцiонувати: в 1971 - профiлакторiй Iнституту проектування; в 1972 - санаторiй - профiлакторiй Лiспромгоспу; в 1976 - санаторiй - профiлакторiй «Берiзка» Городоцького верстатобудiвного заводу, санаторiй ЦК профспiлки енергетикiв «Збруч», пансiонат зв’язкiвцiв Чернiгiвської областi.

В 1977 - му на базi Caтанівської дiльничної лiкарнi вiдкрито обласне вiд­дiлення реабiлiтацiї гастроентерологiчних хворих на 35 лiжок на паї кол­госпiв, розпочато будiвництво першої черги мiжколгоспного санаторiю «Подiльськi Товтри» на 500 мiсць. В даний час тут працюють caнаторії, лiку­вально-оздоровчi комплекси, будинки вiдпочинку iншi заклади.

 Сучасний Сатанів – це курортне містечко площею 1037, 8 га з населенням 2 250 жителів розташоване в чудовому природному районі з чистим, насиченим киснем та  пахощами повітрям.

Санаторій «Збруч»

Розташований на пагорбі у чудовому хвойно - листяному лісі, може прийняти одночасно 100 відвідувачів. До послуг відпочиваючих - 2-місні зручні номери з телевізорами, телефонами, затишні холи, їдальня, біблі­отека, клуб. Функціонують кабінети озокеритолікування, лазеротерапії, доуденальних та кишкових зрошень, лікувальної фізкультури, мікроклізм, масажу, стоматології, тригерної тера­пії, ультразвукової та функціональної діагностики, ендоскопії, РН-метрії, клініко-біохімічна лабораторія, інгаля­торій, фітобар, які обладнані найсучас­нішою апаратурою.

Санаторій працює цілорічно. Теле­фон для довідок: (03851) 5-10-36.

Санаторій - профілакторій «Берізка»

Один з перших лікувальних закла­дів, який почав використовувати воду Збручанського родовища. Розрахова­ний на 50 місць. Працює з 1976 року сезонно. Профіль санаторію урологіч­ний і гастроентерологічний.

Телефон для довідок: (03851) 4-20-03.

Оздоровчий комплекс «Поділля»

Оздоровчий комплекс належить ВАТ Державній акціонерній компанії «Автомобільні дороги України».

Функціонує з 1999 року цілорічно і розрахований на 60 ліжко - місць. Для повноцінного відпочинку і лікування ОК «Поділля» рекомендує:

-бальнеологічний курорт (пиття води типу "Нафтуся"); -медикаментозне лікування (при необхідності) ; - парафіно-озокеритолікування;

-ванни (бішарні, хвойні, морські, валеріанові, йодо-бромні, перлинні);

-фітотерапевтичний кабінет;

- ЕКГ - дiагностика;

- слiпе i доуденальне зондування;

-лабораторна дiагностика;

-кабiнет кишкового зрошення та мiкроклiзм.

у вартість путiвки входить лiкування, проживання i трьохразове дiєтичне харчування на замовлення. В чотирьохповерховому спальному кор­пусi для приємного вiдпочинку у кожному номері є телевiзор, мiнi - кухня з мiкрохвильовою пiччю, холодильник, вiдео, музичний центр, кондицiо­нер, фен, ванна та iншi зручностi.

Оздоровчий комплекс працює  цiлорiчно. Довiдки за телефонами: (03851) 9- 23-7 5, 5-03-75-директор, 9- 23-73-секретар, 9-23-30 черговий лiкар.

Лiкувально - оздоровчuй caнaтopiй «Перлина Полiлля»

Розташований в мальовничому грабовому лici на березi рiчки Збруч, поряд iз свердловиною води «Збручан­ська».

Комплекс розрахований на 60 мiсць (одно- i двокiмнатнi люксовi номери). у кожному з них є м’якi меблi, посуд, холодильник, телевiзор, ванна кімната. Сучасно облаштованi лiкувально - про­цедурнi палати використовують воду «Збручанська» в повному обсязi її лiкувальних можливостей.

Є власна сауна, дискобар, їдальня з дiєтичним харчуванням на замов­лення, спортивний майданчик з тенiсним кортом, iнтернетклуб, платна автостоянка iншi зручностi.

Довiдки за телефонами: (03851) 9-23-54.

                                                                

Оздоровчuй комплекс мiжтерuторiального вuробнuчо - будiвельного

об'єднання «Епос»  «ЖИВА ВОДА»

Введений в дiю в 2007 роцi i розрахований на 54 вiдвiдувачi (18 двомiс-

                                                                

них кімнат). В них до послуг відвідува­чів: кафе, банкетний зал, холодильник телевізор, телефон, ванна, міні - басейн та інші зручності.

Для лікування використовується вода Збручанського родовища та най­новіше медичне обладнання для ліку­вання і діагностики.

Довідки за телефонами: 9-24-51 ­директор, 9-24-50 бухгалтерія, 9-24-52.

Реабілітаційний центр УМВС

Функціонує з 2000 р., включає 12 одно - і двомісних кімнат на 30 чол., які зручно розташовані в трьохповерхо­вому спальному корпусі.

Для відвідувачів створені прекрасні умови для реабілітації. Чудове розта­шування оздоровчого закладу роблять його привабливим в будь-яку пору року. Лікування проводиться в санато­рії «Товтри», який знаходиться поруч.

Телефон для довідок: (03851) 9-23-90.

На території державного курорту "САТАНІВ" діють також бази відпо­чинку:

- Городоцької районної ветеринарної лікарні. Довідки за телефонами в Городоцькій ветлікарні: 3-13-80,3-18-22.

- Ярмолинецького лісового господарства.

До курорту Сатанів курсують автобуси з Києва, Вінниці, Івано-Фран­ківска, Хмельницького.

Всі оздоровчі заклади розташовані в межах Національного природного парку «Подільські Товтри» - найбільшого в Європі. Він створений згідно з Указом Президента України у 1996 році в межах Городоцького, Кам’янець­Подільського та Чемеровецького районів Хмельницької області і займає площу 261,3 тис. га., або 12,5% території області.

                                                                       

Приватний пансіонат «Загублений рай»

Розташований у с. Кринцилів. Ви маєте унікальну можливість відпочити на мальовничому березі річки Збруч у Медоборах, де отримаєте вибух пози­тивниx емоцій та потужний заряд енергії, досягните гармонії із природою, доторкнетесь до духовних та історичних цінностей чарівного українського Поділля. До послуг відпочиваючих сучасні VІР-номери з усіма зручностями, а також тримісні будиночки економ-класу, в яких передбачено 1 додаткове місце для дитини віком до 5 років.

                                                                            

Телефон для довідок (03851) -9-24­09, моб.:067-621-51-79, 067-621-16-33. (власник І. Сапарова )

Окрасою Національного природ­ного парку є Подільські Товтри - ске­лясте дугоподібне пасмо Західного Поділля. Його довжина в межах парку - 80 км.(всього-250км.), а абсолютні висоти коливаються від 400 до 436м. Товтри являють собою бар'єрний риф міоценового моря, складеного мшанковими, мембранопоровими та чере­пашковими вапняками. Аналогів у світі їм немає. Клімат тут помірно кон­тинентальний із середніми температурами січня -5, а липня + 18,5 градусів.

Рослинний світ формують діброви з листяних та хвойних дерев. Всього ж тут налічується майже 1700 видів рослин, з яких близько 300 - ендемічні подільські види. Тваринний світ характерний для лісостепу, серед яких багато видів ссавців, птахів, плазунів та земноводних.

Унікальність природи, в поєднанні з соціально-культурними об’єктами споглядання, роблять цей регіон досить помітним в Україні за кількістю рекреантів. Весь рекреаційно - туристичний комплекс за значимістю та еко­номічними показниками може прирівнюватися до окремих промислових комплексів України. Тому державний курорт «Сатанів», як потужний баль­неологічний курорт, прирівнюється до таких відомих курортів як Труска­вець, Моршин, Хмільник, Квасова Поляна, Сонячне Закарпаття, Свалява, Шкло, Немирів та багато інших.

У перспективі, при правильному і вмілому керуванні, виборі соціально­економічних орієнтирів розвитку, він здатний підвищити матеріальний рівень регіону та підняти престиж української землі, що наділена цілю­щими властивостями для лікування і відпочинку. Той, хто хоча б раз в житті ходив стежками Подільських Товтр, відпочивав і лікувався в оздоровчих закладах Сатанівського державного курорту, сам переконається в цьому.

                Місцевим жителям, туристам, відпочиваючим та дослідникам залишається лише зберігати та примножувати красу цього неповторного куточка Поділля і України, який по праву називають «Подільською Швейцарією».